Завдяки розвитку комп’ютерної техніки та програмування з’явилися технології та системи штучного інтелекту, які можуть працювати автономно. Вони можуть створювати інтелектуальні твори, що робить питання авторських прав на такі твори дуже актуальним.
Україна, яка є членом Спеціального комітету із штучного інтелекту при Раді Європи, у жовтні 2019 року приєдналася до Рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку з питань штучного інтелекту (Organisation for Economic Co-operation and Development, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence, OECD/LEGAL/0449).
Так, Розпорядженням Кабінет Міністрів України від 2 грудня 2020 р. № 1556-р було схвалено Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні. У цій Концепції терміни використовуються в такому значенні:
- штучний інтелект – організована сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань;
- галузь штучного інтелекту – напрям діяльності у сфері інформаційних технологій, який забезпечує створення, впровадження та використання технологій штучного інтелекту.
При аналізі законодавства України є певні проблеми у регулюванні авторських прав на твори, створені за допомогою штучного інтелекту. Закон України “Про авторське право та суміжні права” визнає фізичну особу автором твору, створеного творчою працею. Однак, штучний інтелект не є фізичною особою, тому сумнівно, чи можна визнати його автором твору. Тому необхідно розглянути це питання у зв’язку з відповідними положеннями закону.
Наразі немає жодної країни, де законодавство належним чином регулює питання правової охорони та визнання авторських прав на твори, створені штучним інтелектом. Тільки кілька країн мають законодавчі акти, які частково врегульовують відносини, пов’язані з такими творами. Але юридичні конструкції, які використовуються, не відповідають сучасному рівню та можливостям розвитку технологій штучного інтелекту.
У світовій практиці існує кілька підходів до визначення авторства творів, створених штучним інтелектом, таких як авторство розробника штучного інтелекту, авторство користувача штучного інтелекту та авторство самого штучного інтелекту. Хоча перші два підходи є найбільш поширеними та прийнятними, вони не повністю відображають ключову ознаку творів як об’єктів інтелектуальної власності, а саме – творчість та інтелектуальну діяльність людини.
Розробник штучного інтелекту, створюючи комп’ютерну програму чи код, завершує свою творчу діяльність. Твори, що генерує програма, зазвичай не містять впливу розробника, оскільки програма просто виконує певний алгоритм. Таким чином, визнання розробника автором творів, створених штучним інтелектом, не відповідає чинному законодавству про інтелектуальну власність.
Також неможливо визнати користувача штучного інтелекту автором творів, створених програмою, оскільки його дії, пов’язані з процесом створення, полягають у запуску відповідної програми та завантаженні необхідних матеріалів чи встановленні налаштувань, але не можуть бути визнані творчою або інтелектуальною діяльністю.
Для впровадження такого підходу, як визнання авторства самого штучного інтелекту, необхідно вирішити й інші питання, пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності.
Слід зауважити, що хоча існують різні концепції, світова позиція щодо правової охорони творів, створених штучним інтелектом, залишається незмінною. Такі твори не вважаються об’єктами інтелектуальної власності, якщо вони були створені виключно штучним інтелектом. Проте, якщо твір було створено людиною з використанням штучного інтелекту, то він може бути об’єктом інтелектуальної власності за умови його оригінальності.
Оригінальність творів є важливою характеристикою для їх правової охорони, оскільки світова практика авторського права базується на концепції, де оригінальність твору пов’язана з творчою та інтелектуальною діяльністю його автора. Штучний інтелект генерує нові твори шляхом обробки та аналізу існуючих, тому необхідно встановлювати критерії, які допоможуть визначити рівень оригінальності в таких творах. Для того, щоб об’єкти, створені штучним інтелектом, мали правову охорону, необхідно вирішити ключові питання авторства та оригінальності.
Якщо ви використовуєте, наприклад, ChatGpt для підтримки власної творчості, то права інтелектуальної власності на вашу статтю будуть належати вам. ChatGpt надає лише підтримку для вашої творчості, але не зберігає жодних прав на створені вами матеріали. Однак, якщо ви використовуєте матеріали, які належать іншим людям або компаніям, ви повинні дотримуватися їхніх прав інтелектуальної власності та отримати дозвіл на використання таких матеріалів, якщо це необхідно.
Ця технологія, яка базується на генеративному штучному інтелекті, може внести революційні зміни в ринки, економіку та робочі місця, створивши нову еру, в якій людська творчість буде поєднуватися з підтримкою машини.
14 березня 2023 року компанія OpenAI презентувала нову версію штучного інтелекту – GPT-4.
Команда Мінцифри бачить варіанти використання ChatGPT в «Дії» і вже впроваджує їх. Подробиці розповів міністр цифрової трансформації Михайло Федоров виданню Forbes.
За його словами, вже обговорюється впровадження чат-бота в роботу контакт-центру Мінцифри. Та в подальшому планується впровадження ChatGPT для аналізу тих послуг, за якими звертаються громадяни України, щоб додавати їх в електронні сервіси держави.
У майбутньому, зростання технологій буде потребувати правового регулювання та захисту прав на твори, створені штучним інтелектом. Ігнорування цього питання може призвести до зменшення інтересу ринку в розробці нових технологій через їх незахищеність. Національне законодавство потребує невідкладних змін, щоб створити ефективні правові інструменти для регулювання діяльності об’єктів штучного інтелекту, включаючи ChatGPT. Це включає у себе визначення правового статусу об’єктів, створених штучним інтелектом, а також встановлення нормативного режиму юридичної відповідальності за шкоду, яку вони можуть заподіяти.